Проктологія

Проктологія – галузь медицини, в спектр задач якої входить лікування проктологічних захворювань та їх діагностика, а також вивчення природи патологій загалом. Такі «делікатні» проблеми на кшталт геморою чи анальної тріщини, про які люди часто воліють мовчати та до останнього не звертаються до лікаря, є «лідерами» за частотою діагностування, поступаючись лише серцевим та судинним патологіям. Підступність проктологічних захворювань полягає в тому, що без своєчасного лікування патологія набуває хронічної форми, тож повністю позбутися її без наслідків для організму надзвичайно важко, тому візит до проктолога при виявленні перших симптомів є першим кроком до одужання. Детальніше про перебіг та симптоми геморою, анальної тріщини, тощо розповість лікар-проктолог медичного центру A-Medical.Pro Костянтин Валерійович Скрипниченко.

Коли потрібно звернутися до проктолога?

Проктолог – фахівець, що лікує захворювання прямої кишки, анального каналу та перианальної зони. Направлення до проктолога може видати терапевт у разі, якщо пацієнт звертається із характерними симптомами саме до нього як до лікаря первинної ланки. Проте можна записатися на консультацію до проктолога і самостійно – для проведення регулярного профогляду чи обстеження за наявності підозрілих ознак.

Які показання для відвідин проктолога?

• Больові відчуття в області ануса чи прямої кишки в стані спокою, під час дефекації;
• Важкість в зоні прямої кишки;
• Наявність вузлоподібних утворень в анальному каналі, їх випадіння назовні;
• Сліди крові на калових масах;
• Нерегулярне, порушене випорожнення – закрепи, пронос;
• Відчуття неповного випорожнення кишківника;
• Зміна форми та консистенції калу (стрічкоподібна форма, присутність слизу чи гною на калі);
• Свербіж, печіння навколо ануса.

Ці симптоми можуть супроводжуватися підвищеним газоутворенням, різкими коливаннями ваги (зокрема її втратою), нудотою тощо. Сукупність таких ознак може вказувати на розвиток проктологічних захворювань.

Проктологічні захворювання: хто знаходиться в групі ризику.

Існує категорія осіб, у яких ризик розвитку проктологічних хвороб вищий, аніж у пересічної людини. Дорослим з групи ризику рекомендовано проходити профілактичні обстеження у проктолога раз на рік, аби попередити виникнення та розвиток таких захворювань. Які фактори підвищують ймовірність виникнення проктологічних патологій?

• Вік більше 45-50 років;
• Вагітність та період після пологів;
• Надмірна вага;
• «Сидячі» професії;
• Важка фізична праця, піднімання важких предметів;
• Професійний спорт, зокрема важка атлетика;
• Пасивний спосіб життя;
• Тривале використання оральних засобів контрацепції;
• Наявність в родинному анамнезі колопроктологічних хвороб.

Окрім зазначених груп осіб, регулярні візити до проктолога обовʼязкові для пацієнтів, у яких уже діагностовано геморой, анальну тріщину, куприковий хід та інші захворювання проктологічного спектру.

Які захворювання лікує проктолог?

Найпоширенішими є такі колопроктологічні захворювання:

1. Геморой – патологія, при якій порушується кровообіг в судинах кавернозного сплетіння прямої кишки. Поступово утворюються вузли, що спричиняє застій крові та подальше запалення тканин. При відсутності лікування вузли починають випадати назовні, зʼявляється дискомфорт в області ануса, можливі кровотечі. При геморої характерними ознаками є також біль в анусі під час стояння чи сидіння, «прострілювання» в даній зоні.
2. Анальна тріщина – порушення цілісності слизової оболонки у задньому проході, що сигналізує про себе гострим болем під час дефекації та після неї, незначними кровотечами та спазмуванням анального сфінктера. Причинами виникнення патології можуть бути постійні запори, незбалансоване харчування, травмування чужорідними предметами тощо.
3. Парапроктит – інфекційне запалення параректальної клітковини, при якому виникає біль в даній зоні незалежно від дефекації, спостерігається набрякання, гіперемія. Фактор розвитку парапроктиту – хронічні тріщини, геморой, постійні запори, що призводять до занесення інфекції в мʼякі тканини.
4. Аноректальний свищ – запалення мʼяких тканин в ділянці над куприком. Варто зазначити, що така патологія розвивається у невеликого відсотку осіб, що мають вроджену аномалію – наявність невеликого каналу в підшкірній клітковині, що зʼєднує пряму кишку через сполучну тканину із поверхнею шкіри біля анусу. Ця аномалія може і не проявити себе, проте за певних обставин (накопичення підшкірного сала в ході, проростання волосся у каналі, недотримання особистої гігієни) розвивається запальний процес. Його ознаками є сильний біль, перианальні виділення у вигляді слизу чи гною, крові, ущільнення тканин, почервоніння та набряк. Лікування передбачає хірургічне втручання, а без термінових заходів патологія може перерости в сепсис та навіть призвести до летальних випадків.
5. Гострокінцеві кондиломи в області заднього проходу, появу яких провокує вірус папіломи людини (ВПЛ) в організмі людини.

Ці та інші хвороби лікує проктолог. Варто памʼятати, що лікування є більш ефективним та дієвим за умови раннього звернення до лікаря. Тож за появи перших симптомів потрібно терміново записатися на прийом до фахівця.

Діагностика колопроктологічних захворювань.

Першим кроком до вирішення проблеми є точна діагностика. Для цього на консультації проктолог фіксує скарги пацієнта, проводить пальцеве ректальне обстеження анального ходу та пальпує перианальну область. Для встановлення точного діагнозу використовуються такі інструментальні методи діагностики:

• Аноскопія – огляд прямої кишки та анального каналу з допомогою аноскопа;
• Колоноскопія – ендоскопічне обстеження товстої кишки;
• Ректороманоскопія – дослідження прямої кишки та дистального відділу сигмовидної кишки з використанням ректоскопу;
• Іригоскопія – рентгенографія з використанням контрасту;
• МРТ – радіологічне дослідження, що дозволяє візуалізувати структуру кишківника.

Також лікар може виписати направлення на лабораторні аналізи, такі як ЗАК із лейкоцитарною формулою, біохімія сироватки крові, аналіз калових мас та копрограма.

Лікування проктологічних захворювань.

Для боротьби з проктологічними патологіями застосовується комплексний підхід, що передбачає використання медикаментів, фізіотерапію, а також хірургічне втручання. Схема розробляється індивідуально, з огляду на стан пацієнта, ступінь захворювання тощо. Дієвими є такі методи оперативного лікування:

• Латексне лігування;
• Лазеротерапія;
• Радіохвильовий ніж;
• Лазерна гемороїдопластика (LHP);
• Лазерна оклюзія аноректальної нориці (FiLaC);
• Лазерна оклюзія епітеліального куприкового ходу (SiLaC);
• Степлерна гемороїдопексія (PPH);
• Доплер-контрольована дезартеризація гемороїдальних вузлів з ліфтінгом слизової (HD HAL-RAR).

Перевагою сучасних методик є більша ефективність, менша зона інвазії, можливість скоротити реабілітаційний період.